Поговоримо про щось приємне. Точніше про те, що спричиняє ці відчуття. Пройдемось по гормонах, що створюють різні типи задоволення.
Першим на думку зазвичай спадає дофамін. Гормон радості та дій. Його завдання – підказати нам, що ця штука точно заслуговує на зусилля, щоб її добути. Ми прагнемо мети, метушимося, щось робимо, перемагаємо – і нам добре. Причому максимум дофаміну виділяється не в момент отримання нагороди, а раніше, коли ми розуміємо, що ціль точно буде досягнута.
Ну а якщо ми лежимо всі такі розслаблені, життя в кайф і вдалося, полегшено видихаємо і щасливо розповзаємось на стільці – це вже ендорфін. Створений природою, щоб маскувати почуття болю. Припустимо, ми – мавпочка, що заснула не там і не в той час. Прокидаємося від розуміння, що нас кігтистою лапою чіпає леопард. Якщо в цей момент почати канючити «ах, як болить моя бідна спинка» – період життя скиглі буде коротко. Ендорфін на короткий час блокує болючі відчуття, щоб ми могли врятуватися.
А якщо раптом розуміємо, що ми – команда, навколо всі свої, дружбани, ща разом навалюємо будь-якому леопарду, загалом – почуття близькості та ліктя формує окситоцин. Зазвичай його пов’язують з обіймами та поцілунками, але окситоцин це і гормон дружніх посиденьок. Заспівати пісні, піти компанією за добавкою, загалом, «разом ми сила». Спрощено окситоцин показує, що з нашими соціальними зв’язками все гаразд – ми не ізгої, а повноправні члени колективу.
Ну а серотонін – приємне відчуття власної переваги. Розуміння, що оточуючі мене поважають, шанобливі.
Загалом почуття задоволення ми здатні відчувати дуже різними і офіційно дозволеними шляхами. Тому в рекламі бажано показувати не “абстрактно задоволеного покупця”, а пояснювати, який саме аспект радості він відчуває.
