Традиція офіційних, парадних фото має дуже давнє коріння.
І вона нагадує про прекрасну ідею Ширі Гіносару: він зібрав 168 055 групових знімків випускників ВНЗ США. Починаючи з 1905 року. І вирішив, скажімо так, розглянути їх докладніше. Для цього намалював «усереднений портрет випускника вищої школи» для кожного десятиліття 20 століття (див. на малюнку нижче).
Якщо подивитися тільки на верхній, найдавніший, а потім на нижній, сучасний ряд – то можна помітити одну цікаву відмінність.
На початку століття губи випускників – що юнаків, що дівчат – щільно стиснуті. Але, починаючи з 70-х років, середній випускник починає посміхатися. До кінця століття нас зустрічає стандартна білозуба посмішка. Так як психологи люблять підкреслювати науковість – у статті навіть побудовано графік зміни кривизни посмішки – вона збільшилась у середньому на 10-15%. Загалом – посміхатись стали всі.
Чому? Подейкуди, завдяки – маркетологам!
Коли Kodak вийшов на ринок з лінійкою доступних фотоапаратів, основним завданням компанії стало збільшення продажу розхідників: щоб люди купували більше фотоплівки, друкували більше фотографій. Парадні ж знімки можна повісити на стіну. Але сотні однотипних фоток з урочистим виразом на обличчі ми не зберігатимемо. Тому почала просуватися концепція «зафотографувати момент радості». Яка жива і досі – ми привозимо гігабайти фотографій із відпустки.
Або наприклад, багато хто робить фото або відеозапис салюту. Хоча сумнівно, що хоч хтось із нас потім переглядає його в родинному колі, прицокуваючи і кажучи: «яка краса!».
