Одного разу Ван Харревельд із колегами змусив студентів Амстердамського університету думати про амбівалентність.
Точніше, експериментатори просили уявити події, що викликають подвійні почуття. У традиційному анекдоті як приклад наводилося пояснення: «Це коли твоя теща летить у прірву на твоєму новому автомобілі». Але нудні голландці створювали відчуття двоїстості фейковими новинами.
І ось студенти сидять, тужать і записують свої відчуття. Раптом комп’ютер моргає і припиняє працювати.
«Ой, – кажуть дослідники, – ми зараз розберемося, а ви поки що зробіть наступне завдання». І саджають студента за інший стіл. Жахливо захаращений стіл – канцелярське приладдя, зім’яті папірці, журнали, книги. Бррр…
Після чого випробуваним пред’являють набори картинок із проханням сказати – чи бачать вони щось осмислене. Приклад – у зображенні цього посту.
Бачите кораблик праворуч? А щось ліворуч?
На малюнку ліворуч випадкове миготіння крапок та паличок. Проте студенти бачили якісь зображення в середньому на 9 із 12 подібних карток.
Не поспішайте кричати: «Та ці накурені голландці!»
Дослідження проводилося ще над однією групою, з єдиним винятком – їх, перед пред’явленням картинок, експериментатор просив прибрати бардак на столі. І ось у такому разі неіснуючі малюнки мерехтіли приблизно вдвічі рідше.
Наш мозок прагне жити у впорядкованому світі. А всякі двозначні міркування створюють легкий ментальний хаос. І автори висунули гіпотезу, що з плутаниною в голові можна впоратися непрямим способом – через збирання на столі.
З одного боку – сміливе припущення. З іншого, багато хто знає, що легше приступити до нового та складного завдання, коли ти знаходишся в чистій та прибраній кімнаті, за акуратним робочим столом.
Загалом – додатковий плюс за прибирання, беремо на озброєння та приступаємо 😉
