Шлях до успіху складається з багатьох кроків. Крихітні перемоги призводять до приголомшливих нагород.
Все так. Тільки механізм працює і у зворотний бік. Шлях по схилу також починається з непомітних кроків. За одну вечірку ніхто не спивається. Легкий флірт із колегою по роботі на самому початку виглядає дуже нешкідливо. Перша цигарка не робить нас курцями.
Найпоширеніша причина кроку вниз – погані дні. Вони існують і від них нікуди не подітися. Нікому. Усі втомлюються. У всіх не виходить. Цілком природно, що наші плани іноді зазнають збою. Ми втрачаємо гроші, наїдаємось у Макдоналдсі, скандалимо.
Неприємно, але терпимо. Разовий зрив – це норма. Справжня біда – якщо після нього лунає крик: «Ну все, не вийшло, я зірвався, ах я такий-сякий, що ж, ставимо хрест на новій поведінці».
Часто ми використовуємо одиничний, перший зрив як привід швидко зробити висновок: «дуже-дуже шкода, значить вчити китайську – не про мене».
Не треба так. Так, ми можемо сповільнити хід. Головне – не зупинятися. Спрощено кажучи – якщо не вдалося сходити до зали, то кілька віджимань, та хоч одне віджимання вдома – у рази краще, ніж нічого.
Фішка тут не в тому, що один віджим підтримає нашу фізичну форму аналогічно походу в зал. Звичайно ж, ні. Але віджимання збереже пакт, який ми уклали із самим собою: «я займатимусь спортом». Віджавшись, ми показуємо прихильність до свого рішення. А це, зрештою, важливіше за разове пропущене тренування.
Погані дні трапляються, але ми можемо боротися з ними. Перемагає той, хто продовжує діяти.
