Основні потреби – їсти, спати і розмножуватись. З точки зору більшості маркетологів, ці бажання нескінченно далеко від умовного виробництва викруток. Знання життєвих потреб здається марною теорією.
Можливо, маркетологам так важко вирости до рівня Інгвара Кампрада з його IKEA. Точніше, з рестораном IKEA.
Загалом, мова йде про горезвісні 150 мільйонів тефтельок на рік – найбільш проданий продукт у мережі. Другий найпопулярніший товар купується в 20 разів менше.
Висновок “Голодний покупець – це незадоволений покупець”, який може зробити кожен на основі особистого досвіду. Тому ідея відкрити ресторан у Центрі меблів була здоровою, хоча і не такою очевидною. І найголовніше – доведеною до досконалості.
Запускаючи новий напрямок, компанії зазвичай вважають це незалежним проектом. Чекаємо доходів та прибутку. Хоча іноді вигідніше використовувати проект для збільшення продажів основного продукту. Як це робив Кемпард, торгуючи смачною та доступною їжею.
Недорога і хороша їжа не тільки покращує настрій і збільшує час, проведений у магазині. Виникає додатковий бонус: умовні фрикадельки, хоча вони не є KVI товаром, створюють асоціацію – “Тут вони продають високу якість та прийнятну по ціні продукцію”.
ІА ще це змикається з ідеєю розширення досвіду споживачів. Urban Outfitters оголошує появу піцерії у своїх магазинах. Club Monaco додає бібліотеки, кафе та квіткові магазини, а Lululemon пропонує заняття з йоги.
Іноді виправдано інтегрувати несподівану пропозицію в лінійку продуктів. IKEA довела – тефтельки асоціюються не лише з Карлсоном, але і з меблями.
